Огляд «Дикий робот» ─ відгук про анімаційний шедевр, що поєднує мистецтво та емоції
Кріс Сандерс одного разу описав свій підхід до мультфільму «Дикий робот» як «картину Моне у лісі Міядзакі». І яким би божевільним це не здавалося, йому вдалося втілити цю ідею.
З перших кадрів художня майстерність мультфільму «Дикий робот» вражає. Це справжнє полегшення після одноманітності, яку ми звикли бачити в американській 3D-анімації. Там, де інші роботи майже не звертають уваги на візуальну складову, Сандерс та його команда нагадують, наскільки порожніми виглядають їхні конкуренти.
У цій стрічці немає холодного, стерильного вигляду сучасних мультфільмів. Навпаки, вона більше схожа на живу картину, де можна розгледіти мазки пензля. Візуальний стиль більше нагадує такі фільми, як «Легенда про вовків» або роботи студії Ghibli, а не типові американські мультфільми. Багато кадрів цієї стрічки можна було б надрукувати й повісити на стіну як мистецькі твори.
Сюжет «Дикий робот»
Анімація розповідає робота, на ім’я ROZZUM 7314 (або просто Роз), який опиняється на безлюдному острові після аварії судна. За своєю програмою Роз має бути помічником для власника, тому спершу вона шукає когось, кому могла б служити, перш ніж активувати сигнал для повернення додому. Перші сцени, де робот відчайдушно намагається бути корисним будь-якій істоті, якій потрібна допомога, виявилися несподівано кумедними, сповненими тепла і гумору, і чудово задають тон усьому фільму.
Подорож приводить її до зустрічі з деякими з найяскравіших мешканців острова, серед яких лис, на ім’я Фінк, опосум Пінктейл, ведмідь Торн і бобер Педдлер. Але Роз також швидко розуміє, що природа — це не лише чарівність, а й небезпека.
Відверта розмова про заборонені теми
Однією з найсильніших сторін адаптації книги Пітера Брауна є те, що фільм не боїться говорити про смерть. Колись дитяча література допомагала дітям зрозуміти цю тему, а тепер вона майже заборонена в анімації. Природа може бути милою, але вона також може вбити.
Роз зустрічається зі смертю, коли випадково падає на гніздо, убиваючи пташку-матір і майже всі її яйця. Але одне яйце виживає. Коли воно тріскається, на світ з’являється маленьке пташеня, якого Роз називає Жовторотиком. Він сприймає робота як свою маму. Якби природа взяла гору, Жовторотик не вижив би — у дикій природі слабкі пташенята приречені. Але цього разу у нього є мати-робот.
«Дикий робот» перегукується з фільмами, такими як «Як приборкати дракона» Кріса Сандерса та класичною стрічкою «Залізний гігант». Це ще одна історія про робота, який кидає виклик своїй програмі. Однак Сандерс не просто повторює знайомі мотиви, а знаходить унікальний голос, поєднуючи напругу, гумор і витонченість.
Фільм рясніє несподіваними комічними моментами — часто у вигляді жартів про те, наскільки легко тварини можуть загинути в дикій природі. Але він також надзвичайно зворушливий, і це не виглядає маніпулятивним.
Візуальне мистецтво в кожному кадрі доповнюється блискучою грою акторів озвучування, а також потужним саундтреком Кріса Бауерса. Завжди можна відчути, коли проєкт створений заради прибутку, а коли — з любов’ю до мистецтва. І в «Дикому роботі» видно, що вся команда вклала у нього душу. Це можна побачити. Це можна почути. Це можна відчути. І це має значення, особливо в наш час, коли велика частина дитячих мультфільмів виглядає як банальне прагнення заробити гроші. Цей фільм створений із любов’ю — і саме це робить його особливим.
Висновок
«Дикий робот» — це історія про механічні створіння та диких тварин, але водночас це історія про батьків і дітей. Роз вчиться, що бути матір’ю — складно. Іноді найкращий спосіб виховати дитину — відмовитися від застарілих уявлень про те, яким має бути виховання. Іноді потрібно просто довіритися серцю. Іноді потрібно бути диким.
«Дикий робот» — це один із найкращих анімаційних фільмів десятиліття.
Оцінка «Дикий робот»: 10 з 10
Дивіться інші огляди фільмів на сайті.
