Огляд «Мавпа» – моторошна, жорстока та смішна гра зі смертю

Оприлюднено від

В прокат вийшов фільм жахів «Мавпа», і цей огляд розповість, чи варто його дивитися шанувальникам такого жанру.

«Усі помирають, і це життя». Ця фраза, що повторюється в моторошному фільмі Оза Перкінса «Мавпа», чудово підсумовує його основну тему – невідворотність і жорстокість життя. Режисер цього разу адаптує однойменне оповідання Стівена Кінга, але водночас розповідає й свою особисту історію.

Це божевільний хоррор із чорним гумором, що досліджує жорстокість світу. Найближче порівняння для глядачів – «Пункт призначення», але там герої принаймні намагалися обдурити смерть. У «Мавпі» такого немає. Смерть прийде. І це буде криваво.

Сюжет фільму «Мавпа»

Перкінс із перших кадрів грається з тоном, відразу відділяючи «Мавпу» від його серйозніших і похмуріших робіт. Уже початкові титри в стилі грайндхаусу дають зрозуміти, що перед нами щось особливе. А закривавлений Адам Скотт, що несе іграшкову мавпу, тільки підсилює це враження.

Фільм не витрачає часу на передісторію: відразу показуємо зламану людину, яка боїться дитячої іграшки. Мавпа б’є в барабан – і хтось помирає. Що ще потрібно знати?

Після цього фільм стрибає у майбутнє, де ми знайомимося з близнюками Гелом і Біллом Шелбернами. Вони знаходять іграшку батька (хоча ми бачили, як він її знищив – завжди поганий знак) і заводять ключ на її спині. Тієї ж ночі жахливо гине їхня няня.

Згодом брати розуміють страшну закономірність: кожен поворот ключа означає чиюсь смерть. Навіть їхня цинічна мати не залишається в живих. Вони намагаються позбутися мавпи, навіть кидають її в колодязь, але вона завжди повертається.

І приносить нові хвилі хаосу й жаху.

Винахідливі смерті як фірмовий стиль

Перкінс очевидно отримує задоволення, придумуючи найрізноманітніші способи знищення. Деякі сцени просто незабутні. Не буду переказувати їх, щоб не псувати сюрпризи. Але будьте готові, деякі сцени справді жахливі.

Фільм не такий серйозний, як «Довгоніг», але це лише підсилює його моторошність. Перкінс ніби говорить: «Смерть не лише неминуча – вона ще й знає, як розважатися».

Режисер вкладає в стрічку більше, ніж просто хоррор. Оз Перкінс – син легендарного Ентоні Перкінса («Психо»), і він знає, що таке справжня втрата.

Його мати, Беррі Бенсон, загинула 11 вересня 2001 року на борту American Airlines Flight 11.

Чи хтось тоді повернув ключ на спині мавпи?

Це питання, звісно, риторичне, але розуміння особистої трагедії режисера надає ще більшого сенсу фільму. Відчувається і тема відсутнього батька, що перегукується із взаєминами Оза та Ентоні Перкінса.

«Довгоніг» – фільм про батька, «Мавпа» – про матір. І хоча вони тонально різні, разом складають ідеальний дует.

Без жодного зайвого кадру

З формальної точки зору Перкінс показує свою майстерність.

Оператор Ніко Агілар створює похмурі й вражаючі образи, наповнені відчуттям зла.

Монтажери Грем Форін та Грег Нг чітко ріжуть матеріал, не залишаючи жодного зайвого моменту.

Тривалість – 98 хвилин. Ніяких затягнутих сцен, як у більшості сучасних хоррорів.

Фільм, що не потребує пояснень

Хоча особистий підтекст додає емоційної глибини, «Мавпа» не потребує складних трактувань.

Перкінс ніби відкидає сучасну моду на «пояснення» у фільмах жахів. Його історія проста й безжальна:

  • Світ жорстокий.
  • Смерть неминуча.
  • Іноді вона навіть сміється над цим.

Висновок

Фільм «Мавпа» не намагається прикривати свій жах соціальними підтекстами чи філософськими метафорами. Це чиста, дистильована страшилка, яка змушує одночасно і тремтіти, і сміятися.

«Мавпа» – це безжальний, чітко зрежисований фільм жахів, що перетворює смерть на криваве мистецтво. Перкінс поєднує особисту трагедію з безкомпромісним хоррором, створюючи щось унікальне.

Це чорна комедія, що ховається за моторошною маскою, і водночас один із найоригінальніших жахів останніх років.

Оцінка «Мавпа»: 9 з 10

Дивіться інші огляди фільмів на сайті.

«Пункт призначення: родове прокляття» – український трейлер хорору про нещастя