Огляд «Небезпечний рейс»: нерівний політ Мела Гібсона
Минуло майже десятиліття з того часу, як колишній кінозірка та оскароносний режисер Мел Гібсон востаннє сідав у режисерське крісло. Навіть у 2016 році, під час розпалу руху MeToo, він зміг отримати кілька номінацій на «Оскар» за свій патріотичний військовий фільм «З міркувань совісті». Але, схоже, часи стали суворими для старого Мела, і його велике повернення в режисуру реалізується через пілота дешевого, висококонцептуального трилера «Небезпечний рейс».
Фільм «Небезпечний рейс» дивує дивним кастингом (Марк Волберг у ролі божевільного найманого пілота з лисиною) і абсурдним рекламним слоганом («Вам потрібен пілот?»). І хоча стрічка час від часу пробуджує відчуття тієї брудної розваги, яку згодом оцінили б прихильники бойовиків, наразі це скоріше нерівний політ, який не зовсім виправдовує свою інтригуючу ідею.
Сюжет «Небезпечний рейс»: простий, але ефективний
Сценарій Джареда Розенберга для фільму «Небезпечний рейс» пропонує доволі простий, але ефективний задум.
Зганьблена маршал США Маделін (Мішель Докері) отримує шанс реабілітуватися. Для цього їй треба супроводити державного свідка (нахабного Вістона у виконанні Топера Грейса) з віддаленого місця в Алясці до Анкориджа. Там його мають перевести під урядовий захист, щоб він зміг свідчити проти страшного кримінального боса, для якого він фальсифікував бухгалтерські книги.
Але все йде не за планом. Після зльоту вони дізнаються, що їхній пілот, гучномовний південець Даріл Бут (Марк Волберг), — зовсім не той, за кого себе видає. Він найманий вбивця, який убив справжнього пілота і планує позбутися пасажирів після приземлення.
Маделін та Вістону вдається здолати його та зв’язати. Але тепер вони застрягли в небі на невеликому літаку з обмеженим запасом пального, без чіткої уяви, куди летіти, та без жодного досвіду управління літаком.
Проблеми з діалогами та персонажами
Цей задум здається чудовим на папері. Та й 90-хвилинний хронометраж, який майже в реальному часі показує розвиток подій, звучить багатообіцяюче.
Проте все зводиться до того, чи зможе цей час утримати увагу глядача, і тут «Небезпечний рейс» стикається з серйозними труднощами.
Сценарій Розенберга обтяжує персонажів посередніми діалогами. Мішель Докері в ролі Маделін змушена виконувати всю серйозну роботу — видавати накази та вести розмови з кількома голосами по радіозв’язку (серед яких Леа Реміні як її начальниця та Мааз Алі як пілот, який навчить її основ авіації).
Водночас Топер Грейс в ролі Вістона періодично видає такі нудні жарти, що вони викликають швидше гримасу, ніж сміх. (Так, у фільмі є жарт про Spirit Airlines. Постарайтесь не впасти від цього.)
Щодо Волберга, то саме його ім’я мало б стати основною принадою фільму. І хоча його найбільш божевільний стиль гри дійсно є найкращим, що він може запропонувати, його персонаж більшу частину часу фільму проводить зв’язаним і безмовним у задній частині літака.
Ці моменти, коли Даріл глузує зі своїх ворогів, стають найяскравішими у фільмі. Але вони зустрічаються настільки рідко, що глядач змушений занадто довго їх чекати, тоді як сценарій безрезультатно намагається знайти хімію між Докері та Грейсом.
Висновок
Якби фільм знімав, наприклад, Джоум Колет-Серра з Ліамом Нісоном у головній ролі, «Небезпечний рейс» міг би стати справжньою перлиною. Але навіть фінальна сцена після посадки підкачала. Вона настільки абсурдна у своїй фізиці, що нагадує мультик Looney Tunes. Тому навіть вона не рятує режисерський камбек Гібсона. Фільм залишається розчаруванням, яке так і не зуміло злетіти.
Оцінка «Небезпечний рейс»: 2 з 10
Дивіться інші огляди фільмів на сайті.
