Огляд «У Загублених землях»: Пол Андерсон + Джордж Мартін = нічого особливого

Фільм «У Загублених землях» ─ це нова постапокаліптична картина про виживання залишків людства після глобальної катастрофи. Цей огляд розповість, чи варто дивитись цей фільм, а відгуки в коментарях дадуть додаткові відомості.

Пол Андерсон та постапокаліпсис

Цікаво, що в більшості постапокаліптичних історій людство після катастрофи не просто виживає, а стає ще крутішим. Ми рідко бачимо сюжети про тарганів, які пережили кінець світу (хоча це, мабуть, реальніший варіант). Судячи з таких фільмів, як «Шалений Макс: Дорога гніву» та «Матриця», сам апокаліпсис – це, звісно, кошмар. Але ось життя після нього обіцяє бути напрочуд видовищним. Принаймні, саме таке майбутнє нам продає Голлівуд.

Пол Андерсон добре знайомий із цим жанром. Він зняв кілька частин «Оселі зла», що розповідали про світ після зомбі-апокаліпсису. У тих фільмах Мілла Йовович грала супертреновану воїтельку на ім’я Аліса.

Але це було тоді, а зараз він дещо змінює підхід: в «У Загублених землях» Мілла Йовович грає супертреновану воїтельку на ім’я Грей Аліс. Принципово інший підхід, чи не так? Це якби Крістофер Нолан зняв Крістіана Бейла в ролі мільярдера-ніндзя з Готема на ім’я Грей Бетмін. Абсолютно інший персонаж, чесно!

Як і більшість фільмів Андерсона, «У Загублених землях» – це абсурд у найкращих традиціях режисера. Тут є повільні сцени боїв, що більше нагадують рекламу парфумів у стилі хеві-металу. Тут є репліки, в які складно повірити, тому актори вимовляють їх з такою урочистістю, ніби це рядки з Шекспіра.

Це чисте безглуздя від початку до кінця, стилістичний експеримент режисера, чий стиль настільки гіперболізований, що навіть зворушує. Його фільми легко висміювати, але принаймні вони не претендують на щось більше. Андерсон розуміє, що знімає нісенітницю. Просто йому здається, що це круто.

Але проблема в тому, що «круто» не завжди означає «цікаво». «У Загублених землях» вийшов напрочуд нудним, що дивно для режисера, який зняв «Помпеї» – фільм, де Кіт Гаррінгтон з ніжністю дивиться на Емілі Браунінг, одночасно ламаючи шию коню.

«У Загублених землях» – це похмура подорож крізь руїни цивілізації, що акцентує увагу на шаблонних сюжетних ходах і майже не розкриває справді цікаві моменти. Тут є ядерні скелетні монстри та суперперевертні, але замість них нам показують придворні інтриги, сумних воїнів, що сумно закохуються, і постапокаліптичний світ у настільки помаранчевих тонах, що здається, ніби фільм знімали через фільтр «Sunny Delight».

Сюжет «У Загублених землях»

Фільм «У Загублених землях» починається з того, що Грей Аліс от-от страчуватимуть. Вона – могутня відьма, і могутня релігійна секта, очолювана типом, схожим на косплеєра Ваша Стампіда, вирішує її вбити. Але Грей Аліс утікає та повертається додому. І хоча всі знають, де вона живе, вороги чомусь не думають знову за нею прийти – принаймні, поки не почнеться основний сюжет, і вона не вирушить у подорож.

Грей Аліс не просто майстер бойових мистецтв. Вона ще й виконує бажання. Це її обов’язок – не зовсім зрозуміло чому, але так є. Тому, коли королева Меланж (Амара Окереке) каже, що хоче стати перевертнем, Грей Аліс повинна це організувати. Вона не фея з чарівною паличкою, тож їй доводиться знайти, перемогти й убити постапокаліптичного перевертня. Уявіть, що ви просите джина дати вам мільйон доларів, а він замість цього йде на шоу Shark Tank і намагається переконати інвесторів профінансувати його бізнес-ідею. Саме так виглядає цей процес для всіх учасників.

Щоб знайти перевертня, Грей Аліс потрібен слідопит – чому саме, незрозуміло, адже вона і так непереможна. Але вона все ж таки наймає мисливця за головами на ім’я Бойс (Дейв Батіста), щоб він провів її до місця під назвою Черепна Річка. Усі знають, що там живе перевертень. По дорозі за ними женуться релігійні фанатики в постапокаліптичному суперлокомотиві, який іноді настільки швидкий, що легко переганяє героїв, а іноді настільки повільний, що вони можуть випередити його на кілька годин.

Грей Аліс і Бойс б’ються з фанатиками у сповільненій зйомці. Вони також б’ються з монстрами у сповільненій зйомці. І, звісно, між ними зароджується ледь помітний роман – теж у сповільненій зйомці. І, звісно, зовсім не переконливо.

Чи схожі фільм та книга?

Фільм заснований на оповіданні Джорджа Мартіна 1982 року. Його часто критикують за те, що він досі не дописав «Пісню льоду й полум’я», але варто пам’ятати, що у нього є й інші класні роботи.

Оригінальне оповідання «У Загублених землях» – це доволі стильний і цікавий текст. Але екранізація Андерсона не передає його особливої атмосфери. Принаймні, загальна структура історії залишається розумною і навіть поетичною. Фінал фільму досить хитромудрий, і деякі персонажі виявляються глибшими, ніж здавалося спочатку. Проблема в тому, що до цього моменту нас уже не надто хвилює, що з ними буде.

Фільми Пола Андерсона давно потребують переоцінки – не лише «Смертельна битва» та «Горизонт подій», які всі визнають його найкращими роботами. Коли він дозволяє собі працювати у своєму улюбленому жанрі «божевільного екшену», мало хто може зрівнятися з його стилем. Але надмірна серйозність «У Загублених землях» тягне його вниз. Він намагається зробити фільм веселим, але це лише шкодить першоджерелу. У цій історії дійсно щось загубилося – і це точно не землі.

Висновок

Мілла Йовович і Дейв Батіста полюють на постапокаліптичного перевертня. У випадку «У Загублених землях» це чомусь безглуздо і нудно.

Оцінка «У Загублених землях»: 3 з 10

Дивіться інші огляди фільмів на сайті.